Чим дивував меломанів Мюнхенський оперний фестиваль-2016? | Music-Review Ukraine
Головна
Огляд
Чим дивував меломанів Мюнхенський оперний фестиваль-2016?
Черкашина-Губаренко Марина
Чим дивував меломанів Мюнхенський оперний фестиваль-2016?
У пошуках актуальності
2 серпня 2016, вівторок
Поширити у Facebook
Джерело: day.kyiv.ua

Оперний театр у всі часи розвивався між двома крайностями. З одного боку, оперу вважали мистецтвом консервативним, поверхневим, схильним до зловживання зовнішніми ефектами. Нісенітниця деяких оперних сюжетів висміювалася пародистами і одержала назву оперної вампуки.


АСКЕТИЧНИЙ І СТРИМАНИЙ ПРИНЦИП СУЧАСНОГО РЕЖИСЕРСЬКОГО ПРОЧИТАННЯ БУВ ПРОДЕМОНСТРОВАНИЙ У ФЕСТИВАЛЬНІЙ ПРЕМ’ЄРІ ОПЕРИ Ф. ГАЛЕВІ "ЖИДІВКА" / ФОТО НАДАНО ОРГАНІЗАТОРАМИ ФЕСТИВАЛЮ

З другого боку, у створенні оперного жанру брали участь рафіновані інтелектуали флорентійської камерати, які вірили у високе призначення нового виду мистецтва і у його здатність піднятися до рівня кращих зразків античної трагедії. Ці переконання у подальшому стверджували всі визначні оперні реформатори, починаючи з К.В. Глюка і завершуючи сміливими новаторами минулого століття.

Підняти статус опери як мистецтва глибокого і впливового прагнуть сучасні режисери, творці так званого режі-театру. Їх експерименти з осучаснення класичних творів викликають гарячі дискусії. Однак у кращих постановках вдається відкривати у відомому матеріалі нові смисли, пов’язані з актуальними проблемами сьогоднішнього складного світу.

Режисерському оперному театру властиве захоплення новітніми технічними досягненнями і широке використання медіатехнологій. Акцент нерідко переносять на видовищний бік вистави.

КИТАЙСЬКА ЕКЗОТИКА І ВІЗУАЛЬНА АГРЕСІЯ

Перебільшена увага до технічних новацій, використання методів, розповсюджених у шоу-бізнесі, може мати негативні наслідки і відсунути на другий план музику та її зміст. Саме так сталося у мюнхенській постановці опери Дж. Пуччіні «Турандот», буквально перенасиченій зоровими враженнями і зовнішніми ефектами. Китайська екзотика сюжету відбилася у строкатих кольорах костюмів, гіперболічних атрибутах східного колориту, сучасних світлових рекламах.

Зовнішня візуальна агресія сполучалася із самодостатніми елементами концертного видовища — виступами повітряних гімнастів, виїздами учасників масовки на роликах, танцями стилю хіп-хоп, постійними змінами відеопроекцій і навіть використанням 3D-зображень. Виставу втілила відома іспанська постановочна група Ла Фура дельс Баус. Її учасники починали свій шлях як творці перформансів і вуличних дійств. Однак уже майже два десятиліття група одночасно працює над оформленням оперних вистав на різних світових сценах. Результати бувають надзвичайно переконливими, як, наприклад, при постановці у Барселоні у 2007—2008 роках тетралогії Р. Вагнера «Перстень нібелунга». Однак у «Турандоті» відтворення сучасного медіапростору у його глобальному східному варіанті ніби перетворилося на самодостатню задачу. У джунглях гігантського міста розваг і жорстоких видовищ загубилася зворушлива історія самовідданого кохання маленької рабині Ліу (російська співачка Ірина Лунгу). Прямолінійною здалася і диригентська інтерпретація Ашера Фіша.

МІЖ ФАНАТИЗМОМ І МИЛОСЕРДЯМ

Зовсім інший, аскетичний і стриманий принцип сучасного режисерського прочитання був продемонстрований у фестивальній прем’єрі опери Ф. Галеві «Жидівка». Цей твір свого часу був популярним не лише у Парижі, де він народився і дав початок жанру великої французької опери на історичні теми. Опера входила до репертуару і українських театрів. У важких умовах після громадянської війни, коли театри ледь виживали, у листопаді 1922 р. на харківській сцені з успіхом пройшла постановка «Жидівки», у якій видатним інтерпретатором партії Єліазара став відомий український тенор Ю. Кипоренко-Даманський. У наступних сезонах до нього приєдналася яскрава виконавиця партії Рахилі М. Литвиненко-Вольгемут. Тричі з’являлася опера Ф. Галеві у афіші Одеського оперного театру. Один раз її навіть співали на ідиші, який тоді радянська влада визнавала як мову єврейської національної культури. Історія постановок «Жидівки» надовго перервалася у зв’язку з гострими політичними подіями. У Німеччині твір підпав під заборону з перемогою націонал-соціалізму. Остання постановка в Україні відбулася у передвоєнний сезон на одеській сцені, і з того часу в українських театрах опера не ставили.

Баварська державна опера повернулася до колись надзвичайно популярного твору після 85-річної перерви. Іспанський режисер Каліксто Бієту, німецький сценограф Ребекка Рінгст, художник по костюмах Інго Крюглер, французький диригент Бертран де Біллі зробили наголос на гострій актуальності опери Ф. Галеві у сучасному світі, який роздирають релігійні протиріччя і конфлікти на релігійному ґрунті. За словами режисера, його цікавила не стільки протилежність релігійних уявлень, обрядів і ритуалів християн та іудеїв, на яких за сюжетом тут спрямована агресія натовпу, скільки їх схожість. У конфліктному зіткненні фанатизму і ненависті із милосердям та любов’ю перемога останньої стверджується у вчинках двох жінок-суперниць Рахиль і Євдоксії (Олександра Курчак, Віра-Лотта Бьокер). Саме вони, іудейка та християнка, які належать до ворожих станів та протилежних соціальних прошарків, виявилися здатними подолати почуття помсти і врятувати життя коханого чоловіка, пробачити йому зраду і обман. Як наголошував апостол Павло, це той випадок, коли сила духу проявляється у слабості.

На відміну від цього, непримиримістю завершується зіткнення двох чоловіків. Обидва вони, безправний іудей Єліазар і могутній кардинал Броньї, колись пережили трагічні події у особистому житті, під час яких відбулася їхня давня зустріч. Тепер лише Єліазар знає і може відкрити кардиналу таємницю спасіння його доньки, яку він вважав померлою. Однак ненависть до християн, винних у знищенні його синів і у вигнанні з Риму, стала сенсом життя Єліазара. Колись він спас маленьку доньку Броньї і виховав як власну дитину. Та попри любов до Рахилі, яка вважає його справжнім батьком, бажання помсти перемагає, і він власноруч відправляє її на смерть. Інтерпретація цього складного образу стала незвичним творчим завданням для відомого тенора Роберто Аланья, у репертуарі якого переважали постаті палких юних коханців. Виразно вирішений мізансценічно і виконаний з психологічною глибиною Роберто Аланья і Айно Енгером-Броньї кульмінаційний дует-двобій чоловіків. Принижений і розчавлений Броньї молить про милосердя, якого не залишилося у спаленій ненавистю душі іудея.

У виставі багато символіки, алюзій до євангельських мотивів. Постановники відмовилися від пишнот і ефектних костюмних сцен великої постановочної опери, від розгорнутих балетних епізодів. Костюми і декорації витримані у темних тонах, на тлі яких виділяється лише зелене плаття Рахилі. Вирішення хорових сцен нагадує функції хору у жанрі пансіонів. Історія Христа як агнця, невинної жертви релігійного фанатизму повторюється у світі у різних варіантах. І поки що ніхто так і не знайшов відповіді на запитання, як вилікувати фанатиків?


Автор: Марина ЧЕРКАШИНА-ГУБАРЕНКО
Музикознавець: Марина Черкашина-Губаренко
Джерело: day.kyiv.ua



Інші:

Золото замість серця: Олексій Вертинський перетворив «Скупого» Мольєра на маніфест відвертого цинізму
Найстрашніші драми відбуваються не на сцені, а в людських серцях
Прем’єра «Марусі Чурай»: історія кохання і війни ожила на сцені Франківського драмтеатру
«Ave Maria»
«В ритмах Одеси»
Спадкоємці Петра Столярського
“Крила весняних надій”
Зранку у «Схід Опера» – казка, а у вечорі лунала кантата «Carmina Burana»
«О музико! У душу увійди…»
«Бал-маскарад» тріумфально повернувся на сцену Львівської опери
«Будапешт. Гуляш історій»
Прем’єра, яка об’єднала запорожців
Заспіваймо веснянки разом: Музей Соломії Крушельницької кличе на веснянкове дійство
Тиждень у Хмельницькій обласній філармонії видався багатим на яскраві та неординарні зустрічі
Концерт від незламних українських митців
«Оперна усмішка (Opera Smile)»
Музична дипломатія «Щедрика» від 1920-х до сучасності. Український дитячий хор виступив у Празі
Міні-гастролі харків’ян у Запоріжжі
Головна «героїня» – домбра!
Від думки проспіваної до ідеї танцювальної
«Жити, не очікуючи смерті»
Стрічка Дмитра Грешка «Дівія» отримала нагороду за найкращий документальний фільм на Ann Arbour Film Festival
Враження про закриття фесту «Прикарпатська весна»
«Енеїда» від «Схід ОPERA»
«Троянство». Театр ім. І. Франка, режисер Давид Петросян
Світова прем’єра українського документального фільму «Мир для Ніни» у Парижі
Ранкова кава з театром: у Миколаєві відбулася презентація Херсонського театру Куліша
Насолода тонким моцартівським гумором
Насолода тонким моцартівським гумором
Львівська прем’єра «María de Buenos Aires»
«Молоді голоси»
«Concert of memory…»
Урочистим і натхненним відкриттям фестивалю «Прикарпатська весна 2026» стала прем’єра балетної вистави «Дівчинка з голубими очима»
Браво, NSO of Ukraine!
Вечір вокальних дуетів
Коляда для фронту: як пісня стала підтримкою для воїнів
Потужній дебют маестро Станіслава Керечанина в Ужгороді
Концерт пам’яті Сергія Мачогана
«Про любов мовами світу»
Враження від містичного мюзиклу «Дракула Влад»
      © 2008-2026 Music-review Ukraine