|
|
Українці повернули "Аїду" в Африку
Світ почав відзначати 150-річчя шедевра Джузеппе Верді — опери "Аїда"
2 листопада 2019, субота
Поширити у Facebook
Джерело: dt.ua
Єгипет як країна, що має прямий стосунок не тільки до її сюжету, а й до появи самого твору, — дав старт низці цих знакових подій прем'єрними виставами "Аїди" open air біля підніжжя храму фараонки Хатшепсут, що відбулися 26 і 28 жовтня за участі 150-ти музикантів з України на чолі з диригенткою-постановницею Оксаною Линів.
150 років тому єгипетський хедив Ісмаїл Паша замовив Джузеппе Верді оперу на відкриття Хедивського оперного театру. Тріумфальна прем'єра відбулася в Каїрі 1871 року. Відтоді "Аїда" вважається візитівкою Єгипту. Автором лібрето став французький єгиптолог Огюст Маріетт, який у середині XIX століття отримав від єгипетської влади монополію на археологічні дослідження в країні. Засновник і перший керівник Єгипетського музею в Каїрі взяв за основу легенду, яку розшифрував зі стародавнього папірусу. Це був час тривалої боротьби Єгипту проти Ефіопії. Незважаючи на, здавалося б, історичну основу, на перший план в опері виходить особиста драма, класичний любовний трикутник із шаленими ревнощами, які засліплюють і руйнують життя головних героїв.
"Аїда" — дуже жіноча опера. У проєкті "Опера "Аїда" в Луксорі", в якій узяли участьсимфонічний оркестр "INSO-Львів" і капела "ДУМКА", творча роль жінки виявилася головним складником успіху.
Постановку "Аїди" в Дейр-ель-Бахрі — місті Мертвих, у віддаленій західній частині Фів, — здійснила диригентка Оксана Линів, а все менеджерське і дуже непросте керування в ментально іншій країні (з діяметрально протилежним підходом до створення масштабного мистецького продукту) взяла на себе голова правління оркестру "INSO-Львів" Іоланта Пришляк.
Знакове місце також позначилося на долі цього проєкту, адже ім'я Хатшепсут дослівно означає "найшанованіша з усіх жінок". І Линів на сьогодні, безперечно, найвідоміша українська жінка-диригентка в світі. Саме на бездоганному музичному втіленні опери в місті з тисячолітньою історією серед єгипетських гір і пустелі вона й зробила головний акцент.
Звісно, без чоловіків теж не обійшлося. Формально режисером постановником зазначено Міхаеля Штурма з Німеччини, який у нас відомий як постановник львівського "Лоенгріна" Р.Вагнера. Проте фактично оперу поставив за кілька днів (важкі єгипетські реалії) український оперний співак і режисер Андрій Маслаков. Він віртуозно перетворив складні обставини на виграшні моменти постановки. Це вищий клас режисури. Вийшла мінімалістська, абсолютно сучасна вистава, де головними героями стали музика й природні декорації — легендарний храм Хатшепсут, абсолютно самодостатній і магічний. Хору національної капели "ДУМКА", який цього року святкує своє сторіччя, Маслаков відвів яскраву сценічну роль: він не був статичним коментатором подій — він став основою дієвої функціональності постановки з приголомшливою фінальною мізансценою: Аїда і Радамес прощаються з життям у підземному склепі храму бога Ра, а хор своїми тілами повільно стискається навколо героїв і ніби замуровує їх. У повітрі розчиняються останні звуки музики, з храму Хатшепсут у небо лине промінь, що відкриває закоханим браму в небо…
Солістами на постановку було запрошено співаків з різних країн світу: Аїду співала сопрано Сае-Куїнг Рім з Кореї, тенор Джеймс Лі з Німеччини виконав партію Радамеса, мецо-сопрано з Чехії Еліску Веіссову запросили на роль Амнеріс, партію батька Аїди, короля Ефіопії Амонасро, виконав баритон Луїс Кансіно з Іспанії, Верховного жерця — бас Петер Найдьонов з Болгарії, Царя Єгипту — бас Каролі Семереді з Угорщини. Під загрозою зриву опинилася роль Жриці, та іноземну виконавицю терміново замінили на українську співачку з "ДУМКИ". Олена Нагорна за кілька днів вивчила партію і виконала її бездоганно, зірвавши бурхливі оплески публіки на прем'єрі. Це промовистий епізод, що свідчить про високий професіоналізм, талант і міру відповідальності наших музикантів.
В "Аїді" Верді повертається до "екзотичної" опери, частково наміченої ним у "Набукко", "Корсарі", "Ломбардцях". Тому музичні барви для партитури композитор добирає як імпресіоніст — його італійський мелодизм чудово поєднується тут з наскрізним драматургічним розвитком, яскравим колоритом оркестру. Основний конфлікт драми, що розгортається перед нашими очима, — чітко прочитується в музиці опери. Всі її нюанси — драматичні й драматургічні зіткнення, розгорнуті мелодичні характеристики героїв з багатою гамою почуттів, марші, гімни, танці, хори, великі дуетні й сольні сцени з перепадами настроїв і темпів, просвітленість, повітряність і пластичність мелодії на контрасті з бурхливою, гнівною, героїчною чи урочистою музикою — у виконанні симфонічного оркестру "INSO-Львів" під орудою Оксани Линів прозвучали ясно й прозоро.
Вона, як класна й вольова диригентка чоловічого складу витягнула назовні великий потенціял оркестру, дала йому проявити себе злагодженим потужним ансамблем, здатним працювати на 200 відсотків і в пустелі, і в несприятливих підготовчих умовах (низка технічних траблів від єгипетської сторони), і просто неба, що передбачає підсилення інструментів і звуку мікрофонами, коли неможливо одному музикантові заховатися в загальній звуковій масі оркестру.
І ще одна важлива, тепер уже історична деталь: як відомо, 1997 року в Луксорі сталася страшна трагедія — в результаті терористичного акту біля підніжжя храму загинули 62 туристи. Відтоді масштабних культурних заходів тут не проводилося. Відродити традицію запропонував Яссер Мустафа Шабан, який вижив того страшного дня 22 роки тому. І мали цю честь перед трьома тисячами глядачів зі всього світу саме українські музиканти.
Автор: Ольга Стельмашевска
Фото: Олександр Шамов
Диригент: Оксана Линів
Джерело: dt.ua
|