|
|
Як "Соляріс" Станіслава Лема перетворився на балет про позаземне кохання у Львівській опері
27 червня 2025, п'ятниця
Поширити у Facebook
Джерело: Суспільне Культура
Цього року Львівська національна опера святкує свою 125-ту річницю.
З цієї нагоди в стінах опери відбулася прем'єра балету "Соляріс" під керівництвом диригента-постановника Івана Чередніченка.
У романі фантаста Станіслава Лема події відбуваються на вигаданій планеті Соляріс, єдиним жителем якої є таємничий Океан, що поступово впливає на думки та свідомість учених, що прибули його досліджувати.
Які зміни внесли в лібрето та чи вдалося команді домогтися футуристичного ефекту завдяки сучасним технологіям - для Суспільне Культура розповідає Катерина Чорномаз.
Перше, що можна сказати одразу після виходу із залу - балет з двох дій намагалися якомога наблизити до глядача, якому не обов'язково відома творчість Станіслава Лема.
За сюжетом, доктор Кельвін - доктор психології та центральний персонаж роману - прибуває на планету Соляріс, де одразу стає учасником дивних подій на космічній станції разом із доктором Снаутом і Сарторіусом.
Та оригінальному сюжету відповідала лише друга дія "Солярісу"; у першій розповідається контекст, в якому постали персонажі: у лібрето обидва персонажі перетинаються раніше, кожен з них переживає свою драму, як-от трагічну втрату обраниці чи невдалі досліди на межі етичності. В першій дії ми зустрічаємо доктора Снаута, який марно намагається врятувати хворих піддослідних через вживлення чипів у їхні мізки. Подібні паралелі можна віднайти в заголовках сьогоднішніх новин про діяльність Ілона Маска або ж інші технологічні нововведення та розвиток.
Центральною сюжетною лінією в балеті стала романтична лінія між доктором Кельвіном та його коханою Гері. Якщо щось і є універсально зрозумілим, то це кохання. Саме через цю лінію автори намагалися передати проблеми впливу технологій та штучного інтелекту на суспільство. Можна сперечатися, чи полегшила ця зміна розуміння серед глядачів, адже повністю відірватися від оригінального тексту, багатого на філософські роздуми, було неможливо. Втім, балет задав достатньо динаміки для контрасту з другою дією, більш повільною та драматичною.
У другій частині балету романтична лінія ще більш виразна. Глядач спостерігає не лише за тим, як доктор Кельвін протистоїть впливу Океану на його розум, а й за тим, як зрештою він вибирає з'єднатися зі своєю коханою (вірніше, її копією, створеною Океаном) після того, як вона добровільно жертвує собою, щоб позбавити Кельвіна страждань через їхні воскреслі, але штучні почуття. Це відхилення від оригінального твору є ключовим, тому що дає глядацтву можливість легше відчути емпатію до Кельвіна, особливо з розрахунку на ту частину публіки, яка могла бути незнайома із "Солярісом" Лема.
Незрозумілою, однак, залишилась англомовна репліка штучного інтелекту голосом Юрія Мартина, яка залишилась неперекладеною для тих глядачів, що не знають англійської.
Та музика є універсальною мовою. Олександр Родін, композитор, чий стиль описують як "неокласичний", здався вдалою кандидатурою для цього балету. Створена ним музика підтримувала динаміку подій на сцені, яка то прискорювалась, то уповільнювалась до майже спокою.
Проте найбільше уваги привертає сценографія "Солярісу". Опера відкрилася великим екраном із цифровою проєкцією Землі та Солярісу в першій та другій дії відповідно. За словами сценографки Світлани Рейніш, для якої "Соляріс" став фінальним завданням в університеті Лондона, робота над постановою тривала із січня.
Подібно Олександра Родіна з його експериментальною музикою, сценографці також хотілося відійти від підходів класичного театру, тому обабіч сцени можна було помітити кубічні конструкції з круглими отворами, які виконували кілька функцій: як освітлювальні елементи та як портали між сценою та залаштунками.
Окрім того, їхній футуристичний вигляд додавав відчуття космічності. У центрі сцени Світлана Рейніш разом зі своїми асистентками розташувала інший гігантський портал у формі кола, який в певні моменти розсувався надвоє, утворюючи два сонця Солярісу, що їх Станіслав Лем детально описує у своїй книзі. Але подібно до бічних структур цей портал також був уявним ілюмінатором, за яким глядачі могли спостерігати хвилі Океану, утворені хором.
Костюми танцівників також поєднували дещо вишуканий трайбалізм, що натякає на незмінну людську природу, разом з елементами космосу та науки, від лабораторних халатів до імпровізованого шолома скафандра. Це творче рішення здається вдалим, якщо згадати одну з ідей роману - несвідоме бажання не досліджувати нові простори, а розширювати межі знайомої людям Землі та правил існування на решту Всесвіту. В такий спосіб люди ніби завжди носять свою природу з її перевагами та недоліками й не здатні її позбутися, через що, зрештою, страждають.
Але балет "Соляріс" не заходить настільки далеко у своїй інтерпретації; натомість, здається, було вирішено зосередитися на одній чесноті - любові. Драматичне злиття Кельвіна з Океаном, а разом з тим і зі своєю коханою - це творче рішення постановників, яке ніби стало чіткою крапкою в історії для глядачів, якої не було в "Солярісі" Лема.
Можна сподіватися, що глядачі залишали стіни Львівської опери із відчуттям повноти та завершеності.
Диригент: Іван Чередніченко
Композитор:Олександр Родін
Діяч мистецтв: Василь Вовкун
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
Концертний зал: Концертний зал Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької
Джерело: Суспільне Культура
|